Арматура А500С чи А400

Головна різниця А500С і А400С за ДСТУ 3760:2019 — мінімальна межа плинності: 500 та 400 МПа відповідно. Обидва класи мають періодичний профіль і індекс зварюваності С. Отже, вибір між ними — це не вибір «зварювана чи незварювана» арматура.

Позначення А400 без індексу С потребує уточнення стандарту. У ГОСТ 5781-82 клас А-III (А400) має мінімальну межу плинності 390 МПа; у ДСТУ 3760:2019 клас А400С — 400 МПа. Схожі назви не означають однакових вимог. Таблиця нижче порівнює саме два класи одного ДСТУ, щоб не змішувати різні системи.

Плинність — початок значної залишкової деформації сталі, а тимчасовий опір — максимальне напруження під час розтягу до руйнування. Для А500С мінімальний тимчасовий опір — 600 МПа, для А400С — 500 МПа. Відносне видовження після розриву характеризує пластичність: у цих класів нормуються різні мінімальні значення.

500 ÷ 400 = 1,25: мінімальна межа плинності А500С на 25 % вища. Це не означає, що будь-яка плита з такою арматурою витримає на 25 % більше. Її робота залежить від перерізу, бетону, схеми навантаження, тріщиностійкості та анкерування.

За однакового діаметра теоретична маса А400С і А500С однакова. Наприклад, Ø12 має 0,888 кг/м: 100 м важать 88,8 кг, а один стрижень 6 м — 5,328 кг. Економія металу можлива лише тоді, коли розрахунок дозволяє змінити площу чи кількість арматури.

Заміна класу потребує перевірки не лише міцності на розтяг, а й тріщин, прогинів, довжин напуску, анкерування та зварних вузлів. У замовленні вказують повний клас, діаметр, довжину й стандарт; ці дані мають збігатися з документом якості партії.